Прокинулась зранку . Ну як зранку о -13;30 бо з роботи з нічною зміни о 8 ранку повернулась . Нічні зміни то окремий капець . Так важко з 21 до 7:15 працювати . Особливо десь з 4 ранку , мозок вимикається , тіло теж погано реагує . .
Голова гуде , рука до телефону , перевірити чи всі живі , що розбомбили за цей час поки спала одні сусіди , що знищили/ заблокували інші.
Повідомлення від шефа чи зможеш ти вийти на роботу 14 червня . Це планування на півроку , скажи в лютому що ти робиш в серпні , на фоні наближаючогось кінця світу , робить мені нерви 😬.
Робить нерви усе то взагалі . Війна, Фб лента , всі новини .
День памʼяті небесної сотні . Страшно згадати 10 років пройшло . Я не вірила в перемогу людей , лягала спати з думкою що все , вже кінець . Але якимось дивом , ціною сотні життів вистояли . То зараз так себе заспокоюю , от тоді не вірила а перемогли . Може так ще одного ранку прокинусь а там якимось дивом перемога .
Але сотня небесна вже сотні тисяч .
А на вулиці сонце . Вийшла ловити останні промені світового дня . Відчувається трохи вже весна . Світ та надія
.
Житіє 