Author Archives: nataliasilva

Останній робочий день цього тижня 83 робочих години вийшло .

Завтра почнеться новий робочий тиждень .

Крім роботи встигла потренуватися один раз Каратэ , та сходити на концерт LP подруга запросила і квиток подарувала так що не однією роботою живу . Хоча живу вже майже на роботі .

Але не жаліюсь, рада що вона є . Що б я робила аби не було

Та й робота дає трохи сховатися від всього пі .ця що навколо .

Проїхала 118 км на велосопеді

Дівчинка , яка працює на рецепшені розповіла про своє дитинство в Стокгольмі , о 5 ранку в дітсадок і все дитинство сама вдома бо мама на 3 роботах . так воно було і майже 30 років тому тут .

Сьогодні рівно рік як я переїхала у власне житло , то було щастя неймовірне .

Недовго тривало .

Більше ніж півроку війна вдома , мама живе в мене майже весь цей час .

Добре коли в людини 40+ є мама і в тієї мами все добре , і є своє власне життя .

Але це не про нас .

Дитина теж зі мною 100% . Татові зовсім погано з 🧠.

З початком війни все складніше щось писати . Мозок не хоче працювати .

Працюю без нього 😀😀😀

240 годин напрацювала з 8 серпня . Здається багато працюю . Слава Богу хоч робота є.

Я так захворіла по приїзду .:( вже 2 тижні не має сил . Але на роботу треба , навіть на дві .. на одну х … виживеш одна з мамою й дитиною .

На маму 6 евро в день від держави , то знущання . А на малого взагалі майже нічого . І Вже півроку живе тільки зі мною .

Все сама.

Сил вже не залишилось . За 2 робочих дні забулась відпустка і взагалі накатав страшенний депресняк . Просто нічого не хочу , не можу і сил нема . А це ще серпень . Що далі .

Всім погано. З цим важко жити .

*****

Добрий день , мене звати Наталя , мені 42 і я живу з особливою дитиною і з мамою . Знову з мамою … це випробування

Сьогодні малому 10!

Вночі ми повернулись з відпочину .

Нарешті , після 3 невиїздних років , ми відпочивали на Майорці . Прекрасно було все .

Місяць літа минув дуже швидко . Працюю як робот . Працюю працюю . З’їздили на кораблику з мамою та малим . Приїжджала подруга на конференцію в Стокгольм .

Данька був 6 днів в днівному танцювальному лагері . Куча грошей , танців майже ніяких , але купа медалей та грамот. Тут так .

Ще тиждень і 2 дні допрацювати до відпустки . Що далі неясно

Три тижні дуже швидко минуло і стільки всього . В основному робота робота , Слава Богу що вона є , що є освіта , професія і вона потрібна . Працюю десь 150% ( півтори ставки ) , подивимося що отримаю після податків, і чи воно взагалі варте стільки пахати і як взагалі з тим бюджетом . Витрати так зростають , доходи не встигають за ними . Зарплату підняли аж на 100 евро 😦 шеф каже це мах.з того що вона може . І так воно і є . Починала працювати нас було 5 у штаті і ще один почасовик запасний . Зараз нас 3 , а робити ще більше .

Дитина тепер 100% живе в мене. Мама теж . Допомога їй 6 евро на добу ( при наших цінах то знущання ) .

Тож працювати і працювати мені .

Намагаюсь бути соціальною наскільки можливо .

Сходила в гості до подруги

Приймала гостей з України , похрестника й куму і так мало часу з ними побула , то сумно як поїхали .

З’їздили в одноденний круїз на кораблі .

Нічого не планую, бо все марно , роблю по максимуму . Бо ніхто за мене не зробить .

P.S. Отримала новий пояс по карате 😀 другий за 4 роки ( три була перерва ) . Таким темпом до 50 може до коричневого дійду . Нікуди не поспішаю 😀

Який то кайф , мати просто вихідний після 12 робочих днів поспіль , та ще й кілька днів поспіль зміни з 8-22 , а ще день коли велосопедишь на одну роботу , працюєш зміну , потім на велосопед на іншу роботу , о 23 додому і зранку знову на роботу .

Як в акюті працювала , здавалося так важко і так багато працюю … здавалося

Зараз вдвічі більше та на три лікарні і нормально … вдячна що робота є

Друзі , це найкраще що в мене є в цьому житті . На таке свято запросили, ще й з мамою .

Класно було , і зараз просто посидіти на балконі , таке щастя .

Просто посидіти : гарна погода , рідні люди поруч , так не багато треба для щастя , але …

Там вдома , були рідні недалеко зробили фото , всі будинки поруч зруйновані , знову обстріли , стільки життів зламано

Ні моя втома то взагалі ніпрощо, в порівнянні з дівчатками які тримають Азовсталь , та навіть ніщо у порівнянні з кицею з Бородянки .

Але то що в нашій медицині ну це якийсь п..ць . Лікар- спеціаліст яка 30 років працює сказала що все тільки гірше гірше з кожним роком , що медики взагалі не люди … ( а я думала то мені так не дуже щастить з роботою ).

Нашу фірму продали.. німцям . Ще одна колега звільнилась а робота й пацієнти залишились на тих кто не звільнився . І це просто жо… які умови . Розклад переробляють на тих хто залишився і пропозиція одна краща іншої , то всю неділю на вечірніх змінах сидіти ( вдома о 23, коли ж тоді жити ) Я сьогодні знову на зміні 8-22 . Втомлена що п ..ць на роботу приходжу перевдягаюсь та кидаю одяг в корзину для прання форми , а після зміни тупо дивлюсь в шафу , а в чому я прийшла і де одяг ? Симптомчики хронічного втомлення, в книжку дивлюсь півгодини на одну сторінку і не пам’ятаю читала чи ні .

Зарплату ще досі не перерахували , обіцяють аж в липні . І тоді знову почнуть звільнятися .

Треба відпочити і знову все міняти .

Одне що приємно , хлопчина що сидить на інфоомацію був у шоці що в мене є дитина 😀😀 він думав мені до 30 . Це найкращий комплімент за останні часи .

Бо йому 19 .

1 травня в Швеції зазвичай вихідний день і демонстрація .

А в мене день трудящихся . Вчора працювала зміну 8-22 , сьогодні взяла додаткову зміну на іншому кінці пригороду , 2 години на дорогу то вдома буду як пощастить то до півночі . І завтра о 6.20 ранку треба вже сісти на велосопед і велосопедити на роботу …

Якось так . Дорогою приємно почитати фб про те як в Швеції все для людей ..

То мабудь я не люди :))

Зустріла по дорозі з лікарні людей з України , цікаві такі хлопчик мулат розмовляє російською з акцентом , а дівчинка відповідає йому українською . Я їх дуже здивувала , що приїхала не від війни . Всі кого вони застрічали з наших – тікали від війни . Провели мене на електричку . і то було майже диво що я їх зустріла , бо я заблукала в темряві в небезпечному районі і було вже трохи моторшно.

Вихідний мій день . Спочатку сходила на мамографію (як пацієнт ) . Там мені роботу й запропонували одразу 😀😀. Але це не моє .

Потім вирішила трохи пройтись пішки до перекуря , зачіску поправити і тут почалось :

Подруга подруги попала в психіатрію і не хоче жити , бо її собаку з цуценятами забрали на кордоні і усипили і тепер «її життя закінчилось « . Такі бля.. закони, взагалі тут не опинитись в психіатрії може хіба що дуже психічнохвора людина ( бо примусово лікувати тут не можна , а от хворому легше) .

Потім мама почала своє: « краще б я вмерла в Харкові чим отак жити «, потім подруга як хочу додому , потім інша . Всі хочуть додому, з усіх країн , і теплих морів . І я хочу .

Але роблю що можу . То хоч зачіску .